Деякі сторінки з історії органного мистецтва України

Деякі сторінки з історії органного мистецтва України

 

Ця стаття не претендує на повне відображення історії органної культури України. В ній представлено лише декілька фрагментів розвитку органного мистецтва в нашій країні. Тому в назві доповіді значиться – «деякі сторінки»…

 

СТОРІНКА 1. З чого все розпочалося. Перші згадки про орган на наших землях

У самому серці Києва міститься пам’ятка стародавньої культури Київської Русі, перлина світової архітектури — собор св. Софії.  Один з перших та найпрекрасніших християнських храмів на землі сучасної України, побудований та прикрашений нашими далекими співвітчизниками разом з візантійськими майстрами мозаїкою та фресками, він є не тільки вершиною світового духовного мистецтва України-Русі але й літописом життя, культури, розваг, побуту наших пращурів, древніх слов’ян.

На стінах сходів, що ведуть до  башт собору розміщені фрески, які дають нам уяву про життя і дозвілля наших праотців – «Полювання на ведмедя», «Полювання на вепра», «Іподром», «Ряжені», «Музикант» та інш. Фреску «Скоморохи», яка міститься на стіні північної башти собору, було звільнено від покриваючого її шару олійного живопису у 1843 році. Потім фреска була знову замальована. Повторну реставрацію проведено у 1920-х роках. Але тільки ретельна реставрація 1964 року виявила усі деталі розпису. По центру відкрилося зображення пневматичного органа-позитива, на якому грає органіст. Дві особи ліворуч від органа – помічники — кальканти  —  качають повітря в органні міхи.

Орган на Русі походить з Візантії. Наші давні співвітчизники , як і представники країн Заходу, мали можливість познайомитись з органним мистецтвом  Константинополя під час дипломатичних або торгових візитів.  Органи отримували Київська Русь та інші дружні держави і як дарунки від Візантії. «Органні гласи» досить часто згадувалися у літописах до ХІІІ століття. Татаро — монгольська навала надовго затримала розвиток наших давніх співвітчизників. Про орган знову з’являться згадки лише у ХV ст…

Але з того часу органів стає все більше. Як багато з’явилось органів та органістів, яким розповсюдженим був цей інструмент, свідчить той факт, що у 1551 році церковний собор засудив скоморохів-органістів, які супроводжували весілля, свята, гулянки.

А у ХVІІ столітті діти вивчали літеру «О» у букварі Істоміна за зображенням органа!

У ці самі часи по всій західній частині сучасної України звучать органи у римсько-католицьких церквах. Але про це пізніше.

СТОРІНКА  2. Як, в кого і де навчалися органісти

Вже йшлося про те, що першими вчителями органістів — слов’ян, що жили на території сучасної України, були греки. Далі першість у органному мистецтві отримала Західна Європа, так центр  органної музики зі сходу перемістився до західної частини наших земель. І не лише до великих міст, таких як Львів.  Невеличке містечко Кременець, що розташовано поблизу від Почаїва, ще з початку ХІХ століття було відоме, як центр органної освіти. У першій чверті ХІХ століття тут відкрилась і утримувалась на гроші меценатів  консерваторія, в якій навчали також і грі на органі.

На сході України православне духовенство засуджувало орган та органістів. Невипадково у 20-ті роки минулого століття було розповсюджено брошуру «Противо-католический катехизис»,  в якій, разом з іншими відмінностями католицького обряду (накладення знака хреста зліва на право, одне зайве слово у «Вірую» та інше), вважалось єрессю також використання у церкві органа. Проте католицькі, лютеранські храми існували і на сході, в них працювали органістами іноземці, які потрапляли до наших земель — німці, поляки, італійці та їхні потомки. Відомо, що наприкінці ХІХ століття у римсько-католицькому храмі св. Олександра працював видатний польський органіст та композитор Мчислав Сужинський.  А у 1914 році на роботу до новоствореного музичного закладу  консерваторії його директором В. В.  Пухальським був запрошений органіст Київської лютеранської церкви св. Катерини Іван Петрович Ульце. Він працював тут чотири роки, поєднуючи викладання у консерваторії з посадою органіста у лютеранському храмі та концертною діяльністю.

Наприкінці 50-х років у Малому залі Київської консерваторії техніком-конструктором по органам В.О. Пжитульським було встановлено старенького  органа (1938 року) на 16 голосів відомої фірми «В. Бернацький». Цей невеличкий інструмент став базою для поновлення роботи органного класу київської консерваторії. Очолила клас органістка — концертмейстер Київського театру опери та балету Олена Петросянц.  У березні 1960 р. заняття були розпочаті. Клас органа обіймав невелику кількість різних за фахом студентів. Заняття проводилися лише на факультативній основі, і все ж таки через дев’ять років  газета «Культура та життя»  писала: «Малий зал Київської консерваторії ім. Чайковського був переповнений. Цього вечора тут вперше за багато років відбувся концерт класу органа… Інтерес до цього інструмента величезний».  У газеті не йшлося про те, що орган під час ремонту малого залу було зіпсовано і він потребував реставрації…

У цьому ж 1969 році, погодившись із  запрошенням ректора Київської консерваторії,  на роботу до Києва переїжджає органіст, музикознавець, заслужений діяч мистецтв України, професор Арсеній Миколайович Котляревський з дружиною Вірою Миколаївною Бакеєвою (до речі, в минулому викладачем О.М. Петросянц по класу органа) та дітьми – Вірою, Іваном та Васелиною.  А.М. Котляревський разом із сином зразу взявся за ремонт старенького органа та дуже скоро налагодив його. Вже через декілька місяців наказом ректора А. М. Котляревського призначають керівником органного класу Київської консерваторії.

СТОРІНКА 3. Про органний клас Київської консерваторії. Діяльність Арсенія Миколайовича Котляревського

Влітку 1970 року у малому залі Київської консерваторії  було встановлено німецькою фірмою «Sauer» новий орган барочного типу на 21 регістр, а через рік у великому залі Консерваторії відбулося урочисте відкриття ще одного органа тієї ж фірми на 53 голоси. Ці обставини положили початок бурхливої подальшої діяльності органного класу  на чолі з професором А. М. Котляревським.

Арсеній Миколайович Котляревський закінчив Ленінградську консерваторію за двома спеціальностями: музикознавство та орган (класи професорів Р. Грубера та І. Браудо). Після закінчення консерваторії А.М. Котляревський працював викладачем по класу органа, історії та теорії музики, камерного співу, камерного ансамблю, постійно виступав з органними концертами, проводив цикли тематичних органних вечорів, супроводжуючи їх власними неперевершеними лекціями-коментарями, вів популярні музичні просвітницькі передачі по радіо та телебаченню, підбирав та редагував нотну органну літературу. Організаційний талант, блискучий інтелект у поєднанні з щирістю, людяністю Арсенія Котляревського привели до того, що у більшості міст, де працював Котляревський перед переїздом до Києва (Донецьк, Львів, Ташкент, Новосибірськ), його запрошували на керівні посади. Але музикант не зрадив музиці. Його серце належало органу та людям.

У Києві професор Котляревський продовжив свою  невтомну виконавську та просвітницьку діяльність, залучаючи до них своїх студентів-органістів. Концерти Арсенія Миколайовича та його учнів проходили у Великому залі Київської консерваторії при повному аншлазі. Постійно, але у різних формах, викладах, завжди по-новому звучали лекції-концерти А.М. Котляревського під назвою «Що таке орган?». У великому залі стали проводитись і філармонійні концерти зарубіжних гастролерів-органістів. Це також була дуже гарна школа для студентів органного класу, які по черзі асистували видатним органістам, були присутніми на їхніх репетиціях, мали змогу перефотографувати органні ноти, які нелегко було дістати у київських нотних магазинах, поспілкуватися з гостями. А.М. Котляревський робив все для зміцнення міжнародних зв’язків органного класу Київської консерваторії. Двері його гостинного дому були завжди відчинені для всіх — як студентів, так і видатних музикантів світу. Тут ми (учні А.М. Котляревського) зустрічалися з відомими органістами Заходу – Вольфгангом Шетеліхом, Фердінандом Кліндою, Хуго Лепнурмом, Леопольдасом Дігрісом, пізніше композитором Петром Ебеном та багатьма іншими відомими представниками світової органної культури. Студенти органного класу їздили по лінії обміну між музичними ВУЗами у составі студентських груп до Лейпцига та Братислави. Дуже плідним був приїзд на цілий місяць до Києва професора Вищої Музичної  школи м. Лейпциг В. Шетеліха (1975 р.).

Визнання рівня майстерності українських органістів вже у ті далекі важкі роки було підтверджено фактом отримання випускницею органного класу Київської консерваторії, автором цієї праці,  «Почесного диплому І ступеню» (4-е місце) на міжнародному конкурсі «Празька весна-79». Тоді мій диплом став четвертим дипломом Міжнародного органного конкурсу у СРСР (лауреатів-органістів на той час у Радянському Союзі не було).

СТОРІНКИ 4 -5. Органи України. Схід та захід

Наша єдина держава Україна поділяється на дві складові частини – східну та західну. Вони відрізняються історичним минулим, культурою, формами віросповідання. Історично склався вплив католицьких країн Західної Європи на культуру західної частини України. Звідти походять архітектурні стилі католицьких храмів, освіта органних майстрів та органістів, сучасне будівництво нових  костелів і пошуки для них у Західній Європі  церковних органів.

Перший орган з’явився у Львові  на початку XV століття. Від того часу і до Другої світової війни Львів став одним з найголовніших центрів органної музики і органобудівництва. За розвитком  органної культури місто стояло в ряду таких міст, як Краків, Познань, Варшава, Вільнюс. Ще сто років тому у Львові було більше 40 діючих органів, працювало 5 органних фабрик, які задовольняли потреби Галичини та вивозили органи до інших земель — Польщі, Буковини, Росії.  Після Другої світової війни цей величезний пласт органної культури було зруйновано…  Сьогодні у місті діючих органів лише чотири.
Про багатьох органобудівників, які працювали на території західної частини сучасної України на протязі XV — XVIII, крім декількох прізвищ та дат, ми майже нічого не знаємо… Якоб Лейденс (XVI ст.)…  Органіст і органобудівник Бартоломей Кавінський  (XVII ст.)… Монах ордену кармелітів Флоріан Каменецький (? — 1717)…  У XVIII ст. діяло органобудівне підприємство братів Станіслава і Яна Кіндларських
Про органних майстрів ближчої до нас доби ми знаємо більше. Починаючи з 1850 року відомим і активним був майстер Роман Духенський. Він збудував новий орган для Кафедрального костьолу Львова, отримував замовлення на побудову органів від  багатьох костьолів Галичини.                                                                                                                             Особливого розквіту органобудівництво на території західної частини сучасної України набуло у другій половині ХІХ ст. Саме на цей час припадає діяльність таких майстрів, як Пшибильський, Янішевський. Фабрика Мечислава Янішевського виготовила значну кількість органів: для Борщовичів, Малого Милятина, Перемишля. У той же час, з 1894 року і до другої світової війни, існувала органна фабрика Рудольфа Хаасе , яка будувала та вдосконалювала органи у Бориславі, Оброшині, Пустомитах, Старому Селі, Ходорові, Чукві, Комарному, Тулиголовах (усі — Львівська область).                                                          Але найбільшим впливом на розвиток органної справи в Україні стала діяльність Яна Слівінського.                                                                                                                                                       Ян Слівінський народився у 1844 році. Після завершення першої освіти, він виїхав до Франції. Там близько 10 років працював на фабриці відомого органобудівника неперевершеного Аристида Кавайє-Коля. Збагачений набутим досвідом та професійними знаннями, Ян Слівінський повернувся до Львова і заклав «Фабрику органів костьольних і гармоній у Львові». Ця фабрика була однією з кращих і найвідоміших у Польщі на межі ХІХ – ХХ ст., тому не дивно, що вона в свою чергу виховала значну кількість органобудівників, які пізніше відокремились і самостійно будували органи (Ігнатій Жебровський, Вацлав Бернацький, Броніслав Маркевич).

Органи Яна Слівінського, його учнів та сучасників збереглися у деяких містах та містечках Західної України до наших днів –Львів,  Самбор,  Мостицька,  Мурафа,  Полонне.  Крім цих органів,  дуже цікавими є історичні органи, які дійшли до наших днів,  видатної австрійської фірми «Gebruder Rieger» — Стрий, катедра у м.Чернівці, Органний зал (Костел св. Магдалени) у Львові. Великою цінністю є для нас історичний орган у Кам’янець-Подільську (Karl Hesse, Відень, 1857 р.).

У Києві бурхлива діяльність А.М. Котляревського, зріст популярності органних концертів професора та його учнів, міжнародне визнання київської органної школи поміняли ставлення до цього, як раніше вважалося «культового» , інструменту працівників Міністерства культури України і здійснилася мрія А.М. Котляревського та його однодумців – стало можливим у нашому місті звучання органа у природних для цього умовах, умовах храму.                                                                                                                                                            Після довгих розмов, переговорів та вагань, Міністерством культури було прийняте рішення про відкриття Республіканського Будинку органної та камерної музики у будівлі Миколаївського костьолу, споруди архітектора Городецького, яка довгий час стояла зачиненою після використання її у якості «глушилки» ворожих голосів і знаходилася у край занедбаному стані.                                                                                                                                             Костел було відреставровано, і чеськими майстрами встановлено орган фірми Rieger-Kloss. Перший концерт відбувся у лютому 1981 року. Професору Котляревському належали усі пропозиції щодо типу органа, кількості, якості і складу голосів та по реставрації та реконструкції будівлі костелу св. Миколая. Так що не дивно, що саме йому було запропоновано посаду художнього керівника Республіканського Будинку органної та камерної музики. Для цієї нової дуже важливої діяльності професор повинен був залишити викладання у консерваторії та передати органний клас своїй першій випускниці Галині Булибенко. Першими солістами новоствореного концертного закладу стали Ольга Дмитренко (посада головного органіста) та Валерій Михалюк (органіст- клавесиніст, розшифровщик бассо-контінуо).

У 80 роках професор Котляревський був консультантом з усіх питань органного мистецтва в України. Він входив до складу комітету з органобудування СРСР. У той час стали з’являтися органи та органні зали у багатьох  містах України – Харкові, Вінниці, Луганську, Дніпропетровську, Рівному, Сумах, Білій Церкві, Хмельницькому, Чернівцях, Ялті. Це далеко не повний перелік міст, які у ті часи отримали органи. Головним чином то були органи чеської фірми Rieger-Kloss, а контролював замовлення, приймав роботу органних майстрів все той же нестримний пропагандист органного мистецтва А. М. Котляревський. Його випускники ставали першими солістами щойно створених органних залів.               Останнім часом (з 2000-х років) в Україні набув рух встановлення бувших у використанні органів з Німеччини, Австрії, Польщі, Голландії в українських церквах західного обряду. Так з’явилися органи у кірхах Києва, Одеси, костелах Києва, Луцька, Івано-Франківська, Вінниці, Летичева, Бердянська, Миколаїва, Донецька та інших містах.

Хто хоче отримати більш детальнішу інформацію про органи України, завітайте до сайту www.organy.lviv.ua (автор Інтернет-проекту – Сергій Каліберда).

СТОРІНКИ 6-9. Органісти України

Коли Арсеній Миколайович Котляревський вирішив змінити педагогічну діяльність на художнє керівництво новоутвореним концертним закладом Республіканським Будинком органної та камерної музики, він передав органний клас своїй першій випускниці асистенту — стажисту Булибенко Галині Вікторовні, яка підхопила та продовжила справу свого вчителя.

Важко уявити собі, що лише 40 років тому в Україні було лише три органіста: Арсеній Котляревський, Віра Бакєєва (дружина Арсенія Миколайовича) та Самуїл Дайч (Львів). За ці роки встановлено  17 органів у філармоніях, органних залах (дивіться сторінки 4-5 «Органи України»), і посади органістів майже в усіх концертних залах отримали випускники А.Н. Котляревського, а потім Г.В. Булибенко. Я не буду писати про всіх виконавців (близько 50 осіб), які працюють не тільки в Україні, але й в Росії, Німеччині,Америці, Іспанії, Португалії, інших країнах. Ви можете ознайомитись з  діяльністю більшості з них на сайті www.organy.lviv.ua «Органісти України». Я напишу коротко лише про тих органістів, яких немає на цьому сайті.

Це молоді виконавці, вихованці органного класу Г. Булибенко: Тетяна Сєдова, Олена Болюх, Надія Юрейчук, Віктор Білла.

Тетяна Сєдова (Київ) та Надія Юрейчук (Дніпропетровск) закінчили  асистентуру — стажування при Національній Музичній Академії України ім. П.І.Чайковського (творчий керівник — професор Галина Булибенко) у 2010 році.

Нещодавно (2012 р.) Т. Сєдова здобула другу премію на Міжнародному конкурсі органістів ім. Валерія Кікти  (Росія). Зараз працює органісткою у Національній філармонії України, веде фортепіанний клас у Дитячій Школі мистецтв №5.

Надія Юрейчук – солістка Дніпропетровського Органного залу. У цьому році (2013) отримала Почесне звання «Заслужена артистка України».

Віктор Білла (Чернівці) та Олена Болюх (Вінниця) закінчили магістратуру у класі професора Галини Булибенко. В. Білла працює солістом Чернівецького Органного залу, веде активну концертну діяльність. Олена Болюх на конкурсі ім. В. Кікти  отримала третє місце та звання лауреата конкурсу.

 Чомусь не увійшли до сайту органісти старшого покоління, учні професора Котляревського Валерій Михалюк (Київ), Валерій Коростельов (Львів), Ганна Мокрова (Луганськ), Сергій Кириллов (Київ – Ставрополь)

Валерій Михалюк був одним з перших учнів А. М. Котляревського. Працював у Республіканському Будинку органної та камерної музики з дня відкриття цього концертного закладу.                                                                                                                               Лауреат Національного конкурсу органістів. Грав велику кількість концертів по Україні та за її межами. Мав величезний репертуар. Виступав з диригентами – Романом Кофманом, Ігорем Блажковим, багатьма солістами міжнародного рівня.

Останні роки працював органістом та органним майстром у Національній філармонії України. У 2012 році пішов з життя.

Валерій Коростельов закінчив Львівську консерваторію у 1972 році (за спеціальністю фортепіано, клас професора Самуїла Дайча), Київську консерваторію у 1978 році (за спеціальністю орган, клас  професора Арсенія Котляревського), аспірантуру Ленінградської консерваторії у 1983 році.
Викладав на кафедрі спеціального фортепіано Львівської та Донецької консерваторій. З 1997 року працює у Національній музичній академії України, професор, заступник декана, член Ради фортепіанного факультету. У 1984-1986 роках вів викладацьку роботу в Республіці Куба.
З 1979 року веде активну концертну діяльність, як органіст. Співпрацює з провідними солістами та творчими колективами України. В репертуарі — твори старовинних майстрів XVI-XVII ст., Й.С. Баха, композиторів XIX-XX ст. Пропагує твори українських авторів, зокрема композиторів-львів’ян.

Ганна Мокрова, випускниця Київської державної консерваторії  (1980 р.), брала участь у майстер-класах  провідних органістів Європи.

З 1986 року працює у Луганській обласній філармонії солісткою-інструменталісткою,поєднуючи  виконавчу роботу з музично-просвітницькою. Багато гастролює. Є автором циклу тематичних концертів для школярів, молоді та студентів. З 1997 року виступає і як лектор-музикознавець з анотаціями в концертах академічного симфонічного оркестру філармонії.

У серпні 2012 р. Указом Президента України Мокровій Ганні Леонівні присвоєно почесне звання — «Заслужена артистка України».

Сергій Кириллов закінчив Київську державну консерваторію за фахом «фортепіано» (клас професора Бориса Архімовича) та «орган» (клас професора Арсенія  Котляревського).

Працював концертмейстером у хорі «Думка». З 1986 року – регент Кафедрального собору у Барнаулі, потім Архієрейського хору у Ставрополі. Професор Ставропольської духовної семінарії.

Зусиллями С. Кириллова у м. Ставрополь встановлено великий концертний орган, у той самий час ним був створений Камерний оркестр «Кантилена», що виконує старовинну західно-європейську музику та твори композиторів доби бароко. Сергій Кириллов веде активну концертну та просвітницьку діяльність, виступає як соліст-органіст та диригент по містах Росії та за кордоном.

 Дуже важлива постать у сучасній органній культурі соліста та художнього керівника Харківського Органного залу Станіслава Калініна (Харків).

Станіслав Калінін закінчив історико-теоретичний факультет Харківського Державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (1998). Професійну майстерність за спеціальністю «орган» та «клавесин» вдосконалював у Національній Музічній Академії України (клас професора Галини Булибенко) та в магістратурі Санкт-Петербургського державного університету (2008). Брав участь у майстер-класах провідних органістів.У Харківській обласній філармонії почав  виступати з концертами як піаніст з 1999 р., як органіст — з 2002 р. За цей час підготував більше сорока сольних та ансамблевих програм, які виконував у містах України, Молдови, Росії.З 2006 р. С. Калінін поєднує посаду органіста Харківської філармонії з художнім керівництвом Будинком органної та камерної музики.Список органістів України не був би повним, якщо не написати про діяльність солістів – органістів Національного Будинку органної та камерної музики Ганни Бубнової та Максима Сидоренка (Київ). 

Ганна Бубнова здобула музичну освіту в Національній музичній академії України          ім. П. І. Чайковського за фахом фортепіано (клас професора Ії Павлової) та органа (клас професора Галини.Булибенко). Трудову діяльність розпочала як концертмейстер у Національній музичній академії. З 2002 року працює солісткою Національного будинку органної та камерної музики України.Техніку органного виконавства Ганна Бубнова удосконалювала в майстер-класах відомих зарубіжних музикантів професорів Херіберта Метцгера, ЙоганнесаТруммера (Австрія), Б.Біллетера (Швейцарія), Б.Візгергоффа (Нідерланди), Крістофера Стембріджа (Англія).Ганна Бубнова  виступає з сольними концертами, в ансамблях з народною артисткою України Ольгою Басистюк, солістами Національної опери України ім. Т.Шевченка народними артистами України Л.Забілястою, М.Ковалем та Т.Коваль, Ансамблем класичної музики ім. Б.Лятошинського, дитячими колективами. Записала  два компакт-диски органної  музики: доби бароко та ХХ-ХХІ століть.У репертуарі Ганни Бубнової твори європейських композиторів ХVII–XX століть, доробки сучасних композиторів. Виконавиця веде активну концертну діяльність в Україні, гастролювала в Бельгії, Швеції, Греції та інших країнах.

 Максим Сидоренко закінчив Київську консерваторію за двома спеціальностями (фортепіано, 1995; орган, 2001) та аспірантуру Національної музичної академії України (2005). Брав участь у  майстер-класах відомих музикантів з Європи й США.Коло його діяльності досить широке: від вивчання барочної музики — до прем’єрних виконань  сучасних українських композиторів, від відтворення органної музики для фільмів — до участі в неакадемічних етнопроектах.
Максим Сидоренко гастролює по Україні та за її межами, виступає з провідними виконавцями й колективами, диригентами, бере участь у числених міжнародних фестивалях.Залишилося ще написати про двох осіб — органістів, які працюють у церквах, і гідно роблячи свою головну справу, складають свій внесок до історії органного мистецтва України. Це Ольга Бондарева (Київ) та Олена Удрас (Одеса).Ольга Бондарева закінчила Київську державну консерваторію як піаністка (клас   проф. Даніла Юділевича) у 1986 році. Навчалася в органному класі професора  Галини Булибенко з 1983 року.З 1984 р. працювала асистентом органістів у Республіканському Будинку органної та камерної музики. Виступала  з солістами Будинку органної музики – Л. Назаренко, Н. Лавреновою, грала в ансамблі з артистом Національної опери В.  П’ятигорським (скрипка), заслуженим  артистом  України Анатолієм Маринченко (флейта) та іншими.З 1991 року працює  у храмі св. Миколая органісткою та регентом хору. Грала на службах, давала органні концерти, виступала зі своїм хором у містах України та Польщі – Познані, Сопоті, Вроцлаві, Ченстохово, Пулавах, Лагєвніках (поблизу Кракова) — у Санктуарії Божого Милосердя. Цю месу, присвячену усім хворим людям, транслювали по  Національному каналу польського телебачення.Брала участь у концертах ІІ Міжнародного фестивалю «Через століття та країни. Літургійна музика світу» — виконання Меси корейського монаха та композитора Су Кун Конга (2004 рік)Олена Удрас закінчила Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нєждановой (клас професора  А.Б. Зелінського). Неодноразово брала участь у майстер-класах та проходила стажування у Німеччині.

Дипломант міжнародних конкурсів та органних фестивалів. Автор низки органних творів, транскрипцій для органа, музики до фільму «Вне игры». У теперішній час  працює штатним органістом Реформатської церкви. Веде активну концертну діяльність в Україні та за її межами. Ініціатор та організатор Одеського міжнародного фестивалю органної музики.

 

 

СТОРІНКИ 10 -12. Українська органна музика.  Портрети композиторів

З самого початку діяльності органного класу при Київський консерваторії, професор Котляревський мав впевненість, що надзвичайно важливий шлях для популяризації органного мистецтва в Україні є підготовка не тільки органістів виконавців , але й музикознавців та композиторів, які б знали і полюбляли цей інструмент і могли б грамотно і професійно писати про нього і для нього. Тому велику увагу  Арсеній Миколайович приділяв ознайомчому курсу органа. За порадами до професора зверталися не тільки студенти музикознавці та композитори, але й вже зрілі особистості, яких цікавив цей інструмент  — такі як Леся Дичко, Володимир Губа, Ігор Ассєєв, Леонід Грабовський. Вони мали можливість отримати час для органних занять, познайомитись з органними нотами західних композиторів минулого та сучасності  з бібліотеки Арсенія Миколайовича, показати йому свої перші органні опуси, вислухати його поради та рекомендації. Дуже важливою подією в  органному мистецтві  України став перший концерт з органних творів українських композиторів. Цей історичний концерт відбувся у 1977 році. Твори М. Колесси, І. Ассєєва, Л. Грабовського, В. Губи прозвучали у виконанні асистента –стажора Галини Булибенко.

В. Сільвестров, Л. Грабовський, В. Годзяцький, В. Губа, С. Крутіков – композитори, становлення яких припало на 60-ті роки минулого століття. Усі вони, учні славнозвісного Бориса Лятошинського, прагнули нових знань, нового досвіду,  збиралися, читали, слухали нову музику Бартока, Хіндеміта, Шьонберга, обговорювали її. Так стихійно виникла «дисидентська» група «Київський авангард». У результаті її  діяльності В. Сільвестрова не допустили до державного іспиту у консерваторії, Л. Крутіков сам залишив консерваторію після четвертого курсу, щоб «писати музику для душі — не для кафедри», В. Годзяцького було відраховано з членів Союзу композиторів СРСР, В. Губа  та Л. Грабовський (до переїзду у Москву, а потім до Америки) писали музику для театру та кіно. Деякі з них зовсім не зверталися до органу (В. Сільвестров), В. Годзяцький (н.1936) написав  дуже цікавий твір «Ноктюрн» для органа та фортепіано, прем’єра якого відбулася нещодавно (27.09.2013), Л. Грабовський (н.1935) написав «Буколічні строфи», які саме й прозвучали на тому першому концерті у далеких сімдесятих. Композитор  зараз мешкає в Америці у Джерсі-сіті, він поєднує композиторську діяльність з посадою церковного органіста.

Дуже багато творів для органа написав Володимир Губа(1938 р.). Саме цей інструмент найбільше підійшов до колористичного, фантазійного стилю композитора.

Зі старшого покоління ще  хочеться згадати видатного українського композитора Геннадія Саська (1946 р.). Цей високий майстер композиції та імпровізації, викладач та музичний діяч з душею дитини,  щирою та чистою,  створив для органа лише один твір «Аз рехъ» — грандіозну симфонію Dixi.  Звучання органа тут поєднується зі звучанням синтезатора та магнітним записом. Ідея твору – протиставлення миттєвості, суєтності людського життя і вічних духовних цінностей. Використано колажі: Лаврський розспів ХІІ ст., рок-тему Ед. Артем’єва та інш.

Багато та плідно працювала у галузі органної музики й неперевершена Леся Василівна Дичко. Їй належать як сольні композиції для органа – «Карпатська сюїта», «Веснянки», «Метаморфози», так і вокальна та камерна музика за участю органа: «Фрески Катерини Білокур» для скрипки з органом, духовні цикли (за православною літургією) «Хваліте Господа з небес»,  «Тобі співаємо, Тебе благословимо», «Благослови, душе моя, Господа» для сольних голосів з органом та інші. Музика Л. Дичко вражає, мелодійністю національним колоритом, багатством гармонії, образністю.

Дуже цікаві твори написані для органа Левком та Жанною Колодубами, Юрієм Іщенко. Але справжнім вибухом на початку розвитку органного мистецтва в Україні було виконання, а потім видання циклу одеського композитора Ігоря Ассєєва «Симфонічні фуги для органа». Ми знаємо декілька подібних циклів, написаних для клавіра або фортепіано – Й.С. Баха, Д. Шостаковича, П. Хіндеміта, Р. Щедріна, але для органа цикл фуг, об’єднаний однією ідеєю, тональним планом, лейтмотивами – таке явище в історії музики виникло вперше. Фуга-остінато, Пастораль, фуги на тему В-А-С-H, на теми A-es-es-e-e-b (Ассєєв) , D-Es-C-H (Д.Шостакович), різні за характером, формою, усі частини циклу об’єднані однією ідеєю; через весь твір, як нагадування та остереження звучить тема війни. Юний музикант, учень композиторського відділення Музичного училища  22 червня 1941 року, у день свого державного іспита, пішов на фельдшерські курси, щоб отримавши елементарну медичну освіту, потрапити на фронт (без цього його не брали через порушення зору та юний вік). Пройшов усю війну – 4-й Український фронт, фронт Заполяр’я,   1-й Далекосхідний фронт (у війні з Японією). Після війни закінчив музичну освіту у Москві в класі проф. Хреннікова. Воєнні події сформували  характер та творчістьІ. Ассєєва, вплинули на світогляд композитора, ставлення його до життя.

Дуже уважними та допитливими учнями у класі А.М. Котляревського у 70-ті роки були студенти композитори Євген Льонко та Віктор Гончаренко. Євген тяжів до великих музичних полотен. Їм написано сім сонат,  чотири симфонії для органа соло, концерт-симфонія для органа та камерного оркестру. Його кумирами були Й.С. Бах та Пауль Хіндеміт. Віктор Гончаренко напроти полюбляв невеликі форми. Його мініатюри, такі як Три народні пісні для органа, Чакона, Фуга для органа, написані ще в студентські роки, увійшли до діючого репертуару органістів. Його музиці притаманні ліризм, точна продуманість  деталей та усієї форми, мудрість, краса. На протязі свого творчого шляху композитором створено величезну кількість творів для органа. Його музику полюбляють як органісти, так і слухачі органних концертів в Україні та за кордоном.

Ще дві постаті: Михаїл Шух та Вячеслав Назаров. Обидва родом з Донеччини, обидва закінчили консерваторії наприкінці  70-х, але і М. Шух, і В. Назаров прийшли до органа значно пізніше, коли були вже  зрілими особистостями з власним композиторським почерком. Життя та творчість склалися в них по-різному.                                                                                               В‘ячеслав писав (і продовжує писати) багато музики для кіно, телевізійних серіалів, театральних вистав, мюзиклів, для зірок світової естради. Його пісні співають Ірина Алегрова, Тамара Гвердцителі,  пісня «Осінній блюз» написано для Людмили Гурченко. І водночас —  органна духовна музика, така як «Музика сфер» у 5-ти частинах, Органна симфонія «Понтій Пілат» у 7-ми частинах, «Духовна музика» у трьох частинах: «Вічне місто Єрусалим», «Молитва у Гефсіманії», «Страта»…                                                                             Коли я звернулась до композитора, щоб він трошки розповів про себе, про своє творче кредо, він не сказав нічого. Музика для прожиття і для душі?… У духовних органних творах композитор постійно звертається до теми суду, страти, мук Господніх. Немов би шукає сенс життя та смерті. Музика глибока, драматична, серйозна.

Для Михаїла Шуха найголовніший жанр – духовна музика. Він створив велику кількість творів для органа – малих п’єс і величезних полотен. Але, якщо духовна музика Назарова пронизана біллю і трагедійністю, духовність Шуха – це наближення до Бога через медитацію, тиху молитву. Краса, яка лежить у серці; дістатися її і подарувати людям – ось що найголовніше для Шуха.

Святослав Луньов (н. 1964) також шукає краси, істини у музиці. Ось його думки про творчість, про завдання митця: «Композитор  робить  великі  зусилля,  щоб перетранспортувати  мислеформи зі світу невиявленого у виявлений… Він є комунікатором між духовним та фізичним світами….  Сталкер — це людина, яка нічого для себе не може придбати. Вона тільки може бути провідником у цьому  умовному світі… Ти неправильно живеш, ти не маєш сили дотримуватися заповідей. Але в тебе є оце поле, у якому ти максимально вільний, і ти цю волю Того, Хто послав тебе, намагаєшся реалізувати. Це і є твоє виправдання».                                                                                                                                             С. Луньов створив для органа Прелюдію та фугу, цикл з 7 п’єс «Апокріфи», «Libera me» для сопрано та органа, «Trias» для фортепіано, органа та струнних. Не хочу шукати слів, укладати творчість композитора у якісь рамки. Майстер справжній, його музика правдива і глибока.

Для Нінель Самохвалової є дві путівні зірки на небі – це О. Скрябін та О. Мессіан. Творчістю свого російського кумира Нінель цікавилась ще з юних років. Грала його твори, слухала записи, читала про нього, працювала з архівами. У результаті з’явилися численні праці з аналізом творчості та світогляду композитора. Нінель захистила кандидатський мінімум по темі «Філософема Скрябіна». Творчість Мессіана наклала свій відбиток на музичну мову композитора, на глибоку духовність її творчості. Нінель Самохвалова написала велику кількість органних творів, які виконуються в Україні, Польщі, Португалії, Швеції.

Світлана Острова є наймолодшою композиторкою з вище згаданих. Закінчила Національну  Музичну Академію як композитор та органіст (клас проф. Г. Булибенко), виступає з авторськими концертами по містах України. Композитор є справжнім пропагандистом  національної ідеї. У своїй творчості спирається на стародавні пласти вітчизняної культури. Композиторка  пише про орган: «Призначення цього неповторного, величного інструмента — нести катарсис . У кожну душу, у кожен простір,у сучасність та майбутнє – всюди і завжди!»

 

 

СТОРІНКИ 13 -14. Майбутнє української органної культури. Органна освіта в Україні сьогодні

Необхідні умови для розвитку любої справи – підготовка фахівців. Що ми маємо сьогодні у галузі українського органного мистецтва? По-перше, органний клас у НМАУ під керівництвом професора, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національного конкурсу Галини Булибенко. На щастя, центр органної освіти Національної Музичної академії (колишньої консерваторії) продовжує своє існування і розвиток, на жаль, в Україні й досі існує лише єдине місце, де готують професійних органістів .

Професор Галина Булибенко – талановита, концертуюча органістка, людина дуже активна, ініціативна. Завдяки її клопотанням, органному класу було надане приміщення, де розмістився новий електронний італійський орган для репетиційних занять студентів. В курс навчання введені нові предмети для поширення знань майбутніх органістів. Вихованці Галини Булибенко працюють солістами філармоній та органних залів у багатьох містах України та за кордоном. Рік тому (2012) випускники органного класу Тетяна Сєдова та Олена Болюх посіли відповідно друге і третє місце на Міжнародному конкурсі органістів ім. В. Кікти (Росія).  Декілька  випускників професора Г. Булибенко (Н. Юрейчук – солістка Органного залу у Дніпропетрівську, Н. Молдаван – Хмельницька філармонія) займаються також й викладацькою діяльністю, готуючи у свою чергу майбутніх абітурієнтів для Академії у Києві.

Але, на превеликій жаль, мало, дуже мало, органів та органних відділів у вищих та середніх учбових закладах України. Крім Києва, проходять курс органа (лише факультатив!) студенти Одеської та Дніпропетровської консерваторій. Є ознайомчий курс органа у Донецьку та Хмельницьку. Був органний факультатив в Ужгороді, але в цьому році пішла з життя заслужена артистка України, солістка Ужгородської філармонії Наталя Висіч і ужгородський органний клас припинив свою діяльність.

З’явилися перші електронні органи та органні класи у дитячих учбових мистецьких закладах України. Але на всю Україну це лише два місця  — Київська Спеціалізована Музична школа ім. М. В. Лисенка (інструмент подарував  доктор Й. Труммер – Зальцбург) та Київська Школа мистецтв №5 Оболонського району (спонсор – ЗАТ «Оболонь»). У Київській десятирічці органну справу очолив органіст народний артист України Володимир Кошуба, керівником органного класу школи на Оболоні стала заслужена артистка України Ольга Дмитренко. На жаль, у Школі ім. Лисенка  проводиться лише факультативний курс органа. Вихованці органного класу Школи мистецтв №5 постійно виступають з концертами у залах Києва та інших міст України. Брали участь у Польсько-українському форумі органістів (2012 р.), у Конференції у Сєдлцах – Польща (2011 р.), слухали курси професорів Я. Врублевського, В. Бернацького (Варшава), М. Топоровського (Катовиці), В. Церера (Гамбург), брали участь у І Міжнародному конкурсі «Юний органіст» (м. Москва), у цьому 2013 році два учня органного класу ДШМ №5 Ю. Гайдаєнко та І. Сікорський отримали Почесні дипломи конкурсу «Per Artem ad Astra» (2013).

Але якщо органних класів при Дитячих мистецьких закладах  Москви більш двадцяти, то по всій Україні(!) нараховується лише два вищезгаданих органних класи у Києві.

Багато зусиль витрачає Г. Булибенко  й для збереження ознайомчого курсу органа для студентів композиторського та історико — теоретичного факультетів. Багато розмов велося про необхідність введення нових дисциплін – курсу імпровізації та органознавства.  Але пропозиції не були прийняті.

І все ж, завдяки завзятості та любові до органної справи Галини Вікторівни,  не перериваються творчі зв’язки  та співпраця з композиторами, які пишуть для органа. Усі бажаючі можуть звернутися (і звертаються) до неї за консультацією, порадою, нотами, і на всіх у професора Булибенко вистачає часу й уваги.

Світ тримається на ентузіастах. Це  Галина Булибенко, а ще Орест Коваль, органні фестивалі якого у Сумах мають велике зацікавлення усіх любителів органної творчості. З’являються нові статті, друкуються нові книжки про органну культуру, здійснюються переклади видатних знавців органного мистецтва Західної Європи. В нас є й свої дослідники вітчизняної органної культури. Це перед усім автор Інтернет-проекту «Органи України» Сергій Каліберда.

Сергій Каліберда закінчив багато років тому музичну школу, але любов до музики зберіг на все життя. Особливо його приваблює велич Короля інструментів – орган. Отримавши вищу технічну освіту, Сергій працював Головним інженером на посаді Першого заступника директора Державного підприємства оборонно-космічної галузі. Вільний час він присвячував органу – слухав концерти, записи, їздив дивитися органи України, які збереглися, працював з архівами, організовував благодійні концерти та фестивалі. Сергій Каліберда, крім Інтернет-проекту «Органи України», випустив книгу «Органи Львова та Галичини», здійснив випуск аудіо-дисків «Органна музика львівських композиторів XVI-XX ст.», «Видатні органісти – Самуїл Дайч (Львів)», «Видатні органісти – Арсеній Котляревський», завдяки зусиллям С. Каліберди вийшов перший диск – «Органи України. Львів». Сергій Каліберда є членом  Національної Музичної спілки України.

Хочеться вірити, що органна справа в Україні буде продовжувати свій розвиток. У минулому, у сьогоденні та у майбутньому світ тримається на людях-ентузіастах, справжніх патріотах своєї землі, історії, культури, традицій, мистецтва.  На них вся надія!

 

Ольга Дмитренко